Самотня тополя

Тополя стоїть  сама самотою,

Шовковим шелестом шепче листва.

Шпаки шуршать. Попід вербою

Розрослась із рогоззям ряства.  

Убралась тополя своїм оксамитом,

У пух волохатий ховає гілля.

Злітає додолу білим привітом

З тополі сумної пухова імла.

Літепле лягає на лебедя зілля,

Купає кохання в Купальськую ніч.

Заграва заграє, сколише бадилля —

Моржина, малина милується вмить.

Стоїть тополя... сама самотою.

Шовковим шелестом пада листва...

Самотність поєднана із дрімотою —

Її невід'ємна частина єства.

©В. А. Тименюк, червень 2019