СКАМ'ЯНІЛЕ ОЖИВЕ

На місці камінь обростає мохом,

Під ним, лежачим, вода не тече.

Розкидаєм каміння в чужі городи

Та за пазухою камінь носимо ще.

Черствий має кам'яну душу,

А замість серця — холодний граніт.

Студент гризе граніт науки.

Кам'яної леді погляд манить.

Та з часом крапля камінь точить,

Вода шліфує гострії краї,

Не камінь — серце у грудях стукоче,

Жене по жилах крові ручаї.

Кам'яную душу зм'ягчує прекрасне,

Так зникає камінь з-за пазухи кудись.

Кохання в скам'янілій жінці не погасне.

Озброєний знаннями тягнеться увись.

Кам'яного в світі дуже є багато.

Та, напевно, камінь трішечки живий.

Може, варто було б живе розпізнати,

І все скам'яніле може стать живим.

(с) Тименюк В. А., 27.11.2020