СТОГНЕ УКРАЇНА

Стогне люба Україна

Від безглуздого свавілля.

Квітучою була Руїна,

Сьогодні чахне від знесилля.

Колись заліснена вона

Буяла зеленню своєю.

Прозоре плесо аж до дна.

І все живе, горить свічею:

В небі синім сокіл літає,

Будує дамбу десь бобер,

Бджілка старанно нектар забирає,

Пасеться косуля. А тепер

Лисіють плачучи Карпати,

Палає ліс, степи, поля.

Бурштин спішили вимивати,

Де у воронках вся земля.

Гармати, гаубиці, танки

Руйнують отчий наш поріг.

Брат брата б'є із забаганки,

Бо йому треба більше всіх.

Ґрунти просочує отрута,

Вбиваючи усе живе.

Природа наша стала люта,

Ось-ось ніби-то доживе.

Ридають ріки і озерця,

Із неба крапле Божа сльоза.

Пустіть Святе до свого серця.

Бо це, напевно, — вже межа! 

©Тименюк В. А., травень, 2020