ЗАЖУРЕНА КРИНИЦЯ

 ЗАЖУРЕНА КРИНИЦЯ

Немов стара вдовиця,

Зажурена криниця.

Покрівля у щілинах,

Потрісканана цямрина.

До неї йдеш схилитися,

Щоби води напитися.

Крутнеш кілька раз корбою —

Скрипить вона з погордою.

А плюскоту й не чути,

Відлуння від води.

Ударилось відро

В тверде, засохле дно...

Недарма до криниченьки,

В якій нема водиченьки,

Стежечка в'юнцем

Заросла споришем.

Криниця без водиці,

Як нива без пшениці,

Як небо без зірок,

Квітки без пелюсток...

Немов стара вдовиця,

Зажурена криниця.

Джерел у ній не стало —

Життя в селі пропало...

©Т. В., 26.09.2024