Літо нашого життя

Тоді, як тобі літ не так багато,

Коли тобі вдається все як слід,

Коли уже ти можеш мудрувати,

Коли уже сповна достиг твій плід,

Тоді тобі сім'я дорожче злата.

Не треба тоді гарних зайвих слів.

Без них ти усе можеш розказати

І показати радість, смуток, гнів...

Тебе зустрів ще навесні життя.

З тобою гарно літо зародило,

З тобою буде добрим майбуття:

Як же мені з тобой поталанило!

Проріс проросток мого почуття,

Коли з тобою вперше я зустрівся.

Кохання це міцнішає щодня

Відтоді, як йому я покорився.

Мене ти надихаєш до життя,

Від цього мені хочеться творити —

Це наслідок двох наших душ злиття.

На жаль, його не можна повторити...

Разом зі мною більше, ніж сама.

А ми з тобою більше ніж окремо.

І літо в нас — далеко ще зима:

Ще не один врожай з тобой зберемо!

Тепер ти можеш більше ніж колись.

А ми з тобою гори ізвернемо.

Думками завжди тягнемось увись,

Хоч на землі весь час живемо.

Тепер, коли тобі по вісім п'ять,

І маємо ми ким і чим пишатись,

З життя ми будем тільки щастя брать

І все життя в коханні залишатись!

©В. А. Тименюк, травень 2019