Сороки

 Років сорок не бачив сорок.

Раніше ж вони стрекотали,

На тополю злітали аж на вершок

І гнізда з галуззя сплітали.

Чорнії крила і білії боки.

Очі, зіркові, хижацькі, глибокі,

Бачать усе навкруги, на всі боки.

Красуні дзьомбаті — поважні сороки.

Тепер їх немає, і зник їхній стрекіт,

Не видно строкатих, і гнізда звалились.

Тополі сумують, шурхоче їх шелест.

Чому вас немає, куди ви поділись?

Не тільки сороки — багато зникає.

Що ж ми наробили і що нас чекає?

Людина безжальна усе убиває.

А що буде потім, те Бог тільки знає!