Любов - це...

 Любов - це...

Скажіть, а чи не дивина,

Коли по крові і по духу рідні люди

Стають чужими? І немов стіна

Між ними виростає - словосудна...

У кожному із нас, напевне, є любов,

Яку даруєм ближньому своєму.

Даруєм раз, а потім — знову й знов.

І часто не отримуєм взаємно.

Мабуть, вичерпним є запас любові в нас.

Він розряджається, немов сідає батарейка.

Коли навзаєм ми не маємо хоч раз,

Стаєм байдужими, як в клітці канарейка...

Тоді навіщо віддавать тепло, 

Увагу, щирість, приязність, турботи

Отій любимій, рідній, дорогій

Яка тебе вважає за "ніхто ти"?

Але любов не те, що ми берем, 

А те, що маєм в серці і даруєм.

І неважливо, люблять чи тебе.

Якщо ти любиш, значить: і щасливий...