Чотири подруги

 Вони були в одному класі,

Чотири подруги-невдахи:

Забула, Заспала, 

Небула, Незнала.

Перша не вміла,

Бо забула.

Друга спізнилась,

Бо заспала.

Третя не в темі,

Бо не була.

Четверта не хтіла,

Тому і не знала.

Були собі вони щасливі,

Все веселилися й сміялись

І думали, що теж учились,

Проте лиш час свій витрачали.

Забула не прийшла на іспит,

Заспала його проспала,

Небула каже: "Я не була",

Незнала іспит не склала.

Минали дні, за ними - роки...

Росли й дорослими людьми

Ставали подруги. А потім...

Не знали далі куди йти.

Отак пробомкались дівчата

Усі свої шкільні роки,

А згодом вийшли заміж вдало

І самі стали вже батьки.

Тепер у школі їхні чада

Все веселяться, як і вони.

І знов минають дні і роки,

Так само крутиться Земля,

І не важливо: в школі хто ти —

А щастя і як складеться життя.

© Тименюк В. А., 27.12.2024

Відлітає літо

Відлітає літо

Сумно прощалося літо,

Гойдало тонкі гілки вітром,

Сльозилося теплим дощем,

Відліта журавлиним ключем.

Листя шуміло, прощалось,

Шепочучи літу: "Чекай.."

Із осінню зустрічалось.

А літо казало: "Бувай..."

Не літо від нас відлітає —

Поволі минає життя.

І жовтий листочок, осінній,

В віконце моє загляда.

Літо до нас ще поверне,

Принесе його клич журавля.

... Літа ж не повернеш ніколи —

Вони вже навік відліта.

14.12.2024