Канапка

КАНАПКА 

У дитинстві, любий друже, 

Я любив канапки дуже. 

Брав окраєць, щоб скоринка, 

Зверху смалець чи шкваринка... 

Взяв канапку і цибулі 

І вмостивсь на призьбу клуні... 

Пахне хлібом і шкварками, 

А із грядки — огірками... 

Вкусиш — смак, що не сказати, 

Смак дитинства біля хати... 

В квітнику літала бабка 

І вмостилась на канапку. 

Крила бабки веселкові 

І тоненькі, мов шовкові, 

Довгий хвіст, великі очі. 

Сіла і мені стрекоче. 

Крильцями собі махнула 

І межи квітки пірнула... 

Я доїв свою канапку, 

На цій згадці ставлю крапку. 

Т.В., 11.09.2024