СИМФОНІЯ РАНКОВОЇ ДІБРОВИ

 СИМФОНІЯ РАНКОВОЇ ДІБРОВИ

Спогади літа

Люблю ранковую діброву,

Гуляю тут, пасу корову.

А сонечко ледь-ледь встає,

Дарує нам тепло своє.

Ще прохолода і роса.

Виблискує. Яка краса!

А я ступаю по траві,

Мокріють ноги у росі.

Медові думи в голові,

Бо пахнуть квіти лісові.

Мілунька скубає, жує

І, мабуть, мріє про своє.

Цвірінькнув жваво горобець.

А соловейко, от співець,

Веселу пісню "Тьох-В'юх-Ті"

Витьохкує десь на дубі.

І дятел б'є у барабан.

І кряче ворон, мов орган.

Віє легенький вітерець,

Шурхоче листячком чебрець,

Корівка скубає, шур-шур.

А зовсім поряд ще й цвіркун,

Його ціррл-ціррл, неначе сум.

Легенький дуба листя шум.

Така симфонія жива.

Не музика, а з див дива.

Жоден музичний інструмент

Не відтворить такий момент.

Бо то мелодія всіх душ!

Люби природу й не поруш!

©Т.В., 29.12.2023