СИМФОНІЯ РАНКОВОЇ ДІБРОВИ

 СИМФОНІЯ РАНКОВОЇ ДІБРОВИ

Спогади літа

Люблю ранковую діброву,

Гуляю тут, пасу корову.

А сонечко ледь-ледь встає,

Дарує нам тепло своє.

Ще прохолода і роса.

Виблискує. Яка краса!

А я ступаю по траві,

Мокріють ноги у росі.

Медові думи в голові,

Бо пахнуть квіти лісові.

Мілунька скубає, жує

І, мабуть, мріє про своє.

Цвірінькнув жваво горобець.

А соловейко, от співець,

Веселу пісню "Тьох-В'юх-Ті"

Витьохкує десь на дубі.

І дятел б'є у барабан.

І кряче ворон, мов орган.

Віє легенький вітерець,

Шурхоче листячком чебрець,

Корівка скубає, шур-шур.

А зовсім поряд ще й цвіркун,

Його ціррл-ціррл, неначе сум.

Легенький дуба листя шум.

Така симфонія жива.

Не музика, а з див дива.

Жоден музичний інструмент

Не відтворить такий момент.

Бо то мелодія всіх душ!

Люби природу й не поруш!

©Т.В., 29.12.2023

ДЕ ТИ, СИНУ?

 Моїй сестрі...

ДЕ ТИ, СИНУ?

“Ваш син, солдат … зник безвісти”

(зі сповіщення із ТЦК СП)

Де ти, сину? Озовися!

Хоч у сні мені з'явися!

Розкажи мені про себе,

Про бажання, про потреби.

Покажи мені обличчя,

Усміхнись до мене звично.

Помахай мені рукою.

...Я сумую за тобою!

Озовися! Де ти, сину?!

І до тебе я полину,

Побіжу, ніби вовчиця,

Полечу, мов соколиця.

Я із нашої криниці

Принесу тобі водиці.

Дай тебе най обійму я,

Обігрію, розцілую...

Де ти, сину? Ти в окопі?

Чи в степу ти, чи в болоті?

Чи в Дніпрі пливеш глибокім?

Чи у морі вже широкім?

Може, рани є тяжкії?

Або думи нелегкії?

Може, ти уже в полоні,

Ноги зв'язані й долоні?..

Де ти, сину? Чи ти дишеш?

Геть жену думки найгірші.

Вірю: ти живий, здоровий

І бадьорий, бо фартовий.

Скоро ти прийдеш додому.

Незважаючи на втому,

Обіймеш дружину й сина —

І буде сім'я щаслива...

...Молю Тебе, Боже єдиний,

Збережи кожній матері сина!

І мир подаруй Україні!

І батьківство кожній дитині!

Ниспошли свою ласку і силу!

Поможи у тяжкую годину!

Дай нам жити, щастя і долю...

Любий Боже, на все Твоя воля...

© ТВ, 20.12.2023