П'ЯТЬ СТИХІЙ

 П'ЯТЬ СТИХІЙ

Коли вода тече собі рікою,

Вона поволі руйнує береги.

Цілі міста, із греблею слабкою,

Раптово можуть кануть у віки.

Вітер нестримний могутньою рукою

Трощить дерева, будинки і мости.

Гаряче полум'я згубою їдкою

Перетворить у пустелі всі ліси.

Земля, мов нестабільний балансир,

То затрясеться, то зсунеться раптово,

То вибухне вулкановий пузир, Дихаючи грізно й вогняно-лілово.

Невихований стане егоїстом.

В його очах жадоба, в серці злість.

Його душа буде з відсутнім змістом:

Не вироблять, не доглядать, а їсть.

Та варто лиш приборкати стихії,

Пустити їх в потрібнеє русло,

В пригоді стануть енергії лихії,

Ту темну силу направлять в ремесло!

(с) Тименюк В. А., 2.01.2021