МУРЕЛІ

Уздовж дороги, мов орелі,

Старі розлогії мурелі...

Як характерники, чаклують,

Гіллям крихким той шлях гаптують.

Віти крислатії, ламелі,

Вкрили медові карамелі.

Вітром сполохані, танцюють,

Солодке диво нам дарують.

Покрили срібнії капелі

Жовтогарячі акварелі.

А сонце струшує росу,

Ту неповторную красу.

Лопочуть крильцями, веселі 

Бджілки меди несуть в оселі,

Збирають тяжу і гудять.

Спішать, бо скоро облетять.

Стоять старенькії мурелі,

Хитають гілки-каруселі.

Вони, у вранішній імлі, —

Це справжнє чудо на Землі...

(С) В. А. Тименюк, 10.2020