ВЕСНА НАВІЯЛА САМОТНІСТЬ

Пішов коханий твій у небуття,

Тебе залишивши раптово наодинці,

Закінчив спільних ваших справ шиття  — І ти тепер одна живеш в хатинці.

Перша твоя весна на самоті,

І перший рік, прожитий наодинці,

Пом'янеш його: портрет на видноті — Милий — у спогадах, у снах і на картинці.

Тепер уже не буде, як колись.

Надалі треба жити по-новому, 

Щоб мрії ваші спільні ще збулись...

А ти... його колись зустрінеш… знову.

©Тименюк В. А., квітень-2020