БОГА МАЄМО В СЕРЦЯХ

 БОГА МАЄМО В СЕРЦЯХ

Між лісами є село.

На струмку Тростянчику давно:

Три сотні літ, як заселили джерело,

Пилипи-Борівські зветься воно...

Село це славилось завжди

Трудівниками на землі.

Всюди сушенії плоди,

Де їх нема, туди везли.

Ростили все, що тільки можна:

Мурелі, груші і сливки...

В'язати, шити вміла кожна

І вишивати рушники.

Попрацювавши, йшли до храму,

Бо треба інколи спочить.

Віддавши Богу в свято шану,

У будень мали поспішить.

Ми мали всі комфорти міста:

Бруківка вулиць, світло, газ.

Та жить без Бога важко, звісно,

Бо ж Він піклується про нас.

Але плин часу все міняє:

Храм зруйнували — і виріс клуб.

І знову час все повертає:

Клуб у руїні — храм знову тут!

Веселим дзвоном сповіщає,

Що Бога маємо в серцях,

Що Бог нам душу очищає.

Він каже нам: "Торуй свій шлях!" (В.Стус)

(с) Тименюк В. А., Лесь Л. Ю., 14.12.2020