СОН-ТРАВА
Не можна рвати сон-траву!
А лиш милуйся ти красою,
Не знищ її, залиш живу,
Нехай вмивається росою.
Ті оксамитові квітки
Нехай втішають перехожих,
І їхні ніжні пелюстки
Нехай ще інших заворожать.
Вони деінде не ростуть —
Там на горі Сонна галява.
Лиш раз на рік сонно цвітуть,
Коли квітневая заграва.
Вони ростуть отам, в Стіні.
Там, на узгірку, між камінням,
Схилили голови сумні
І нас благають про сумління...
До них ти личком притулись,
Зроби із квітами світлину.
І Богу щиро помолись,
Подякуй, що є сон-рослини.
Бо ж не дарма її внесли
До книги тої, що Червона,
Щоб ми цю квітку зберегли,
Для внуків щоби насолода.
©Тихий Вітер, 15.04.2024
